Тарас Шевченко – це геній, народжений нацією у найкритичнішу хвилину її існування, який взяв на себе весь тягар її драматичної долі, відповідальність перед світом і за її мертвих і за живих, і за прийдешніх. Трагізм усенародного буття він переживав надзвичайно емоційно, з болем пропускаючи через своє серце, не відділяючи суспільного від особистого. Власне, особистого життя у звичайному людському розумінні поет не мав: сирітське дитинство, поневіряння по наймах, по чужих світах, засланнях, самотність, хвороба, смерть, а потім всесвітня слава.

10 березня в Крупівській школі відбулося Шевченківське свято «Соборно Бога в серці маймо». Вступне слово висловила вчителька української мови та літератури Віта Федорівна Пришко. У програмі свята були задіяні учні 5, 7, 9 класів. Діти дуже старанно готувалися до свята, всі були одягнені в українські сорочки. Протягом насиченої та яскравої програми з вуст школярів лунали милозвучні та знайомі з дитинства серцю кожного українця вірші українського національного генія. Присутні переглянули відеоролики «Край, де народився Шевченко», «Пам’ятники Кобзарю», «З вірою у майбутнє», «Примиріться сини». Учні-актори та глядачі перенеслися уявою в ті складні часи, коли жив і писав свої гнівні поезії Великий Кобзар. Родзинкою свята стало виконання невмирущого «Заповіту».

В нашому складному для України сьогоденні пророчі поезії Тараса Шевченка необхідні для того, щоб підняти українському народові душевні сили в боротьбі. Нехай віще слово Кобзаря живе і перемагає!